Заповіт часто сприймають як залізну гарантію того, що квартира, будинок чи рахунок дістануться саме тій людині, яку власник зазначив у документі. Насправді Цивільний кодекс України називає щонайменше сім випадків, коли документ повністю або частково втрачає юридичну силу. Про це нагадує видання «На пенсії».
Найбільше проблем виникає ще на етапі укладання. Якщо заповіт написала людина, яку рішенням суду визнали недієздатною або обмежено дієздатною, документ вважається нікчемним від самого початку — оскаржувати його в суді навіть не потрібно. Так само недійсним є заповіт, складений без нотаріального посвідчення, коли закон вимагає цієї форми.
Сім випадків, коли заповіт втрачає силу
Друга група ризиків — це «вади волі». Документ, підписаний під тиском, погрозами, обманом або насильством, можна оскаржити в суді. Довести такий вплив непросто, але листування, свідчення очевидців чи медичні висновки про стан заповідача часто стають вирішальними аргументами.
Окрема підстава — порушення права на обов'язкову частку. Неповнолітні діти, непрацездатні чоловік або дружина та непрацездатні батьки заповідача мають право на половину того, що отримали б за законом. Якщо заповіт залишає цих людей без спадщини, він втрачає силу саме в цій частині.
Повністю зникає й попередній заповіт, коли власник пізніше складає новий: пізніший документ скасовує всі попередні розпорядження. Такий самий наслідок настає, якщо зазначений у заповіті спадкоємець помер раніше за заповідача, відмовився від спадщини або суд усунув його від права спадкування як «недостойного».
Сьома підстава — визнання заповіту недійсним за рішенням суду. Будь-яка з перелічених вад, від підробленого підпису до порушення форми, може стати підставою для позову, після чого майно ділитимуть уже за законом, а не за волею покійного.
Що робити, якщо заповіт порушує ваші права
Подати позов про визнання заповіту недійсним може лише особа, чиїх прав та інтересів документ безпосередньо стосується: родич, спадкоємець за законом або за попереднім заповітом. Для цього потрібні копія заповіту, свідоцтво про смерть заповідача, документи про родинний зв'язок і докази порушення.
Строк позовної давності за такими спорами становить три роки від дня, коли ви дізналися про порушення свого права. Тому звертатися до суду краще одразу після відкриття спадщини — згодом відновити пропущений строк буде значно складніше.
